Через 30 років після того, як затонуле судно випадково натрапило на ключові дані, вчені виявили і підтвердили зв’язок між землетрусами в зоні субдукції Каскадія і розломі Сан-Андреас.
Зона субдукції Каскадія та розлом Сан-Андреас — дві абсолютно різні системи розломів. Проте нове дослідження вказує на те, що великий землетрус у зоні субдукції Каскадія на північному заході Тихого океану може спровокувати виникнення аналогічного розлому Сан-Андреас, пише Live Science.
Висновки вчених базуються на аналізі відкладень з морського дна біля узбережжя мису Мендосіно в Каліфорнії та біля узбережжя Орегона. Саме біля мису Мендосіно закінчується розлом Сан-Андреас і починається зона субдукції Каскадія. Хоч це дві різні системи розломів, дані показують, що в минулому щонайменше три землетруси у Сан-Андреасі сталися протягом кількох годин або днів після великих землетрусів у Каскадії. Ще близько семи могли відбутися протягом десятиліть або років. Проте вчені визнають наявність деякої невизначеності у датуванні та даних. Якщо дві системи дійсно синхронізовані, це створює серйозні складнощі для ліквідації наслідків стихійних лих. За словами Кріса Шолдфінгера, палеосейсмолога і почесного професора Університету штату Орегон, реагування на наслідки одночасних землетрусів у двох системах буде надзвичайно складним, адже ресурсів вистачить не навіть на ефективне реагування на один з них.
Зона субдукції Каскадія може спричинити надзвичайно сильні землетруси. Так, 1700 року стався землетрус магнітудою від 8,7 до 9,2 бала, який спричинив руйнівні цунамі, що дійшли до Японії. Землетруси викликані рухом трьох океанічних плит під північноамериканський континент. Розлом Сан-Андреас – це зсув, під час якого гірські масиви зміщуються горизонтально. Найсильнішим землетрусом у північній частині розлому був землетрус у Сан-Франциско 1906 року магнітудою близько 7,9. Через те, що розлом проходить через густонаселені райони, він становить значну загрозу. Ці дві системи зустрічаються біля узбережжя Мендосіно в районі, відомому як «потрійне зчленування». Ще 1999 року Голдфінгер і колеги під час дослідницького рейду брали керни з дна океану в Каскадії у пошуках ознак стародавніх землетрусів. Через технічну помилку судно відхилилося від запланованого місця, але пізніше зразки показали цікаву картину – перевернуті відкладення. Це відкриття стало загадкою. Керни, взяті південніше, у районі Сан-Андреаса, показали землетруси, які збігаються в часі із землетрусами Каскадії. За останні 1300 років у Каскадії виявили 18 турбідитів (відкладень, утворених землетрусами), а також 19 біля північної частини Сан-Андреаса. Десять із них виникли з інтервалом 50-100 років.
У трьох випадках верхній шар піску був перемішаний з нижнім, що свідчить про відкладення, які сталися з різницею у кілька годин або днів. Ці події включають землетрус Каскадії 1700 року та землетруси 1200 і 1500 років тому. Після багатьох років радіовуглецевого датування і збору даних дослідники дійшли висновку, що турбідити Сан-Андреас можуть представляти два окремі землетруси: один у Каскадії, інший у Сан-Андреасі.
Нові дослідження показують, що сильні землетруси в Каскадії можуть передавати напругу у сусідній Сан-Андреас, що провокує землетрус там. Хоча випадки взаємного впливу землетрусів не рідкість, більшість з них відбуваються в межах однієї системи розломів. Обидві системи мають високу сейсмічну активність, і багато інших розломів можуть провокувати землетруси. Осадові відкладення важко інтерпретувати, а датування пов’язане з певними невизначеностями.
