У 1992 році команда науковців під керівництвом токсикологині Світлани Балабанової виявила в муміях, датованих періодом з XI століття до н.е. до IV століття н.е., сліди таких наркотичних речовин, як кокаїн, нікотин і канабіс. Це відкриття одразу ж спричинило численні дискусії в науковому середовищі. Особливо зацікавило дослідників виявлення кокаїну, який традиційно асоціюється з рослиною коки, що росте лише в Південній Америці. Це призвело до гіпотез про можливі контакти стародавніх єгиптян з Новим Світом задовго до епохи великих географічних відкриттів. Проте археологічні докази таких зв’язків досі не були знайдені.
Подальші дослідження не підтвердили наявність кокаїну або ТГК у зразках. Сучасні вчені вважають, що результати можуть бути наслідком забруднення матеріалів під час аналізу. Наприклад, волосся здатне поглинати різні речовини з навколишнього середовища, і сліди можуть зберігатися навіть після очищення.
Ситуація з нікотином виявилася більш складною. Виявилося, що ця речовина міститься не тільки в тютюні, а й у деяких рослинах, поширених в Європі, Азії та Африці. Це дає підстави стверджувати, що стародавні єгиптяни могли контактувати з нікотином без якого-небудь зв’язку з американським континентом.
Ще однією можливістю пояснення виявлення цих речовин стали методи збереження мумій. У XIX столітті, під час їх дослідження і транспортування, мумії часто обробляли тютюновим пилом або рослинними інсектицидами для запобігання руйнування. Ці хімічні речовини могли залишати сліди, які пізніше були помилково інтерпретовані як докази вживання наркотиків.
Що стосується канабісу, існують припущення, що його могли використовувати в Стародавньому Єгипті для медичних цілей, зокрема для полегшення болю або лікування інфекцій. Проте ці свідчення також не отримали остаточного підтвердження в рамках сучасних досліджень.
Сьогодні більшість науковців вважають, що сенсаційні результати, отримані в 1990-х роках, ймовірно, були наслідком недосконалих аналітичних методів та зовнішнього забруднення.
