Європейські лідери розглядають можливість запровадження 40-кілометрової буферної зони на території України між українськими та російськими військами. Такий варіант обговорюється як один із елементів потенційної мирної угоди або перемир’я. Про це повідомляє Politico з посиланням на п’ятьох європейських дипломатів.
Згідно з попередніми оцінками, для патрулювання зони може знадобитися від 4 000 до 60 000 миротворців, однак жодна країна поки не взяла на себе зобов’язання щодо формування такого контингенту.
Дискусії серед країн ЄС точаться навколо глибини буферної зони та політичної доцільності такого кроку. Також немає гарантій, що українська влада погодиться на поступки, пов’язані з передачею частини території під міжнародний контроль.
При цьому США наразі утримуються від активної участі в цих переговорах. Колишній посадовець Пентагону Джим Таунсенд скептично оцінив ідею, зазначивши, що Росія не сприймає європейські сили як серйозну загрозу.
Європейські дипломати не проводять аналогії з корейською демаркаційною лінією, натомість вказують на досвід розділу Німеччини під час холодної війни. Миротворчі сили, за попередніми планами, матимуть подвійне завдання: патрулювання демілітаризованої зони та одночасне навчання українських військових.
Обговорюються й правила використання сили, сценарії можливої ескалації та залучення третіх країн у випадку негативної реакції Москви.
Ймовірно, основу контингенту можуть сформувати Франція та Велика Британія, тоді як Польща й Німеччина висловлюють застереження через ризик прямого нападу з боку Росії.
Паралельно НАТО готується до створення корпусу чисельністю до 300 000 військових для захисту східного флангу Альянсу. Європейські союзники також ведуть переговори з Вашингтоном щодо доступу до супутникової розвідки та авіаційної підтримки, адже американські технології можуть стати ключовими для моніторингу виконання домовленостей Москвою.
Представники Пентагону вже дали зрозуміти, що роль США у безпекових гарантіях для України залишатиметься обмеженою. Європейські уряди очікують на остаточну позицію американського Міноборони, водночас надаючи НАТО більше свободи в ухваленні рішень.
